Коли ми, дорослі чи школярі, гортаємо сторінки підручника з історії, то сприймаємо змальовані події – навіть якщо вони зачепили, зацікавили, і навіть виникло бажання глибше зануритися у минуле – як дещо абстраговане: було колись, а нас стосується дуже опосередковано. А коли близькі для нас люди по суті самі є учасниками історичних подій, то рівень сприйняття історії стає зовсім іншим: живим і гарячим, і вже напевно не залишає байдужим. Тоді і такі слова як «патріотизм», «патріотичне виховання» сприймаються не як засмальцьовані, для галочки штампи, але змушують замислитися над їхнім сутнісним змістом... .